Гуцульська перлина

Дата: 09.09.2015, перегляди: 2383
Гуцульська перлина

І цього року (...)було продовжено ту добру традицію.(...)Як і торік, падав дощ, але він ніяк не міг зіпсувати святкового настрою криворівнянців, численних гостей. Грають гуцульські троїсті музики. З хлібом-сіллю, калачем з медом зустрічають гостей свята. Школярі їм підносять квіти. Автентичний сільський хор виконує гуцульські співанки. Потім біля хреста, воздвигнутого на честь 2000-ліття Різдва Христового, настоятель місцевої церкви Різдва Пресвятої Богородиці Іван Рибарук запалив фестивальний вогонь та освятив прапор XI Міжнародного гуцульського фестивалю.

Учасники свята покладають квіти до пам’ятника Іванові Франку. В Народному домі Криворівні розпочалася основна частина свята.

До присутніх звертається Іван Драч, який зазначив, що щасливий, що другий рік підряд відкриває свято в “Українських Афінах”. - У Криворівню постійно кличе душа, - продовжував Іван Федорович, - до витоків духовності, до стежок, якими ходили Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Ольга Кобилянська, де знімалися “Тіні забутих предків”. Тут, де завжди панував волелюбний гуцульський дух, відчуваєш себе українською людиною. Якщо б я хоч один день на рік не побував у Криворівні, то вважаю, що у мене рік пропав. Це велике і святе діло бути тут, доторкнутися до тих могутніх джерел українського народу.

Відомий письменник, громадський діяч Роман Іваничук говорив у своєму виступі: ”Я щасливий, що знову у Криворівні. Народився я звідси недалеко: всього 60 кілометрів. Ходив з рідного Трача пішки до Криворівні. Після закінчення першого курсу університету надумали ми з Дмитром Павличком йти до Криворівні через Космач. Було нам по 20 років. А час був тривожний. Ми через Ґрегіт і Білу Кобилу дійшли до Жаб’я, де нас спіймали патрулі (це був 1949-й рік), і сказали, щоб ми забиралися скоріше, бо нас заберуть до цюпи. Ми, як ті герої Марка Твена, скочили на дарабу і Черемошем допливли до Криворівні. А звідси через Брусторські гори пішли в напрямку Космача. По дорозі нас застав страшний град, на полонині була колиба. Коли залазив через верх, то бачив упівців (воїнів УПА), які спали з автоматами в руках. Ми почали втікати, бо знали, що це означає і в яку потрапили ситуацію. Це така перша згадка у мене про Криворівню. А сюди потім, будучи студентом, я приходив щороку. Тут на горі жив Микола Потєк. Йому було близько ста років. У нього жив Михайло Коцюбинський і збирав матеріали для “Тіней забутих предків”. Я прийшов до нього і попросив, може, якісь книжки залишилися з того часу. Він мені виніс куферок з книжками. Я попросив подивитися. М. Потєк відкрив куферок, закрив і каже: “Нє, нє”. Та й все.

Я знав, що в Параски Харук на Заріччі ніяких книжок не знайду, але в неї жив Іван Франко. Я думав, застану стару, немічну жінку, адже їй було вже понад 100 років, а коли прийшов, то в хаті нікого не було, і подумав: ”Боже, я запізнився. Померла”. Я пішов через городи, а там старшого віку жінка сапає і питає: “Ви до кого?”. Я кажу: “Хотів до Харучки Параски, а там немає нікого в хаті”. “То я, ви будете про Франка питати, то ходім”. Вона довго розповідала про Івана Франка, як носила йому молоко на камінь, де він писав і відпочивав, і ще сказала: “Я була файна, файна”. Треба було, може, прочитати якийсь підтекст, а може, й того не було, бо жінка є жінкою, хоч їй минуло 100 років. Тепер у Криворівні буваю рідше, але знаю, що Криворівня надихає, тут залишилися сліди великих людей, якесь щастя має це село, що тут поселився Іван Франко. Сюди до нього, як бджоли до матки, з’їжджалися Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Володимир Шухевич, Володимир Гнатюк. Тут жив Михайло Грушевський... Це були “Гуцульські Афіни”, тобто місце, де збираються найвченіші люди нації. І вони залишили тут свій слід, ту енергію ми відчуваємо кожен час в цьому неповторному, фантастичному селі”.

Учасників свята вітав Віталій Кононенко, ректор Прикарпатського університету, один з організаторів цього дійства. Він поінформував присутніх, що під минулорічним впливом Криворівні Іван Драч в себе у Києві спорудив гуцульську капличку, яку розмальовували й художники університету.

Як зазначив, виступаючи перед присутніми, декан філологічного факультету Львівського національного університету Тарас Салига: “Івана Франка тягнуло в Криворівню не тільки тому, що Карпати — гори прекрасні, а тягнуло до людей, бо, очевидно, Іван Франко теж був тим великим гуцулом, який навчав гуцулів і сам у них вчився. Тому творчість Великого Каменяра засвідчила теплом і розумом гуцульське серце. Гуцульщина є тією Україною, яка країну тримає на своїх плечах”.

Потім учасники свята заклали під майбутній музей-садибу Михайла Грушевського наріжний камінь і в капсулу вклали текст, під яким підписалися гості та господарі свята.

У другій половині дня у Народному домі Криворівні відбулася наукова конференція “Гуцульщина в суспільно-політичному і національно-культурному житті України”, на якій виступили Степан Макарчук, завідувач кафедри, Тарас Салига, декан філологічного факультету Львівського національного університету, Микола Ільницький, літературознавець, професор Львівського інституту українознавства, письменниця Марія Влад з Києва, професор Прикарпатського університету Богдан Ступарик та інші відомі науковці, а закінчилося свято концертом, в якому взяли участь професійні та самодіяльні артисти, викладачі та студенти Прикарпатського університету.

Туризм та відпочинок в Україні СПД Павлів і Ко. Активный отдых: Крым, Кавказ, Карпаты, Алтай. Походы, рафтинг, конные туры. Каталог туристических сайтов. Яндекс.Метрика Отдых в Карпатах