Відпочинок в Карпатах!


Село Криворівня має давню і багату історію та культуру. Таких сіл, з унікальною духовною спадщиною, де жила і творила національна еліта України, в нашій державі не більше десятка. Криворівня розташована на двох берегах річки Чорний Черемош. Перша письмова згадка про село відноситься до 1654 року, хоча насправді воно виникло набагато раніше.
Назва села Криворівня походить від форми рельєфу його центральної частини, яка має вигляд смужки рівнини вигнутої дугою навколо підніжжя гори Довбушанка. Мабуть, ця вигнута (крива) рівнина, яка має форму підкови і дала назву селу – Криворівня (Крива рівня). Адже нижче за течією річки Чорний Черемош знаходиться невеличке село, яке має назву просто Рівня, тобто рівнина. Якщо дивитися на Криворівню з гори Тарночка, то дана назва села стає цілком очевидною, тому що в першу чергу привертає увагу дуже крутий вигин рівнини, розділеної річкою Чорний Черемош, що виблискує на сонці, як прекрасна «срібна пектораль».
Існує інша версія походження назви села, хоч вона, менш вірогідна. Дехто вважає, що одним з перших поселенців села був коваль на прізвисько Кривий, який жив на рівнині. Люди з верхів, йдучи з невідкладними справами до нього казали: « Іду до Кривого на рівню». Згодом цей вислів трансформувався у словосполучення, що стало назвою села.
Криворівня відома багатьма пам’ятками історії та культури. Крім церкви Різдва Пресвятої Богородиці та дзвіниці, пам’яток історії XVIII століття, про минуле краю нагадує встановлений пам’ятний знак на спомин про 10-у річницю смерті Івана Франка. 30 квітня 1953 року у хаті різьбяра, фотографа Василя Якіб’юка, де на початку XX ст. жив і творив Іван Франко, було відкрито літературно – меморіальну кімнату – музей.
Пам’ятками природи місцевого значення є скелі Івана Франка, Михайла Грушевського, Довбуша, Фізій Камінь, сосни (присілок Царина), модрини (присілок Грашпарівка).
Великою культурною подією було відкриття в 1953 році літературно – меморіального музею Івана Франка в хаті, де жив письменник. Музей у селі – це і культурний, і мистецький, і краєзнавчий центр.
Крім музею І.Франка в селі функціонують об’єкти, що мають історичну цінність. Це музей хата – гражда П. Харук, хата Параски Плитки – Горицвіт, музей М.Грушевського.
29 вересня на присілку Грушівка, де колись жив перший Президент України, відкрито музей – садибу Михайла Грушевського. На початку XX ст. в Криворівні побували українські письменники Іван Франко, Леся Українка, В. Стефаник, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Марко Черемшина, Гнат Хоткевич, О.Олесь; літературознавці – В.Доманицький , М.Могилянський; художники – І.Труш, М.Жук; етнографи – Ф.Вовк, Володимир Гнатюк; історики – М. Грушевський, І. Крип’якевич; артисти – К.Станіславський, В.Немирович-Данченко та інші.
Срібна нитка Чорного Черемоша звивається поміж гір і розділяє Криворівню навпіл. Ця місцевість вирізняється нейморвіними гірськими пейзажами – гори, що димлять; ночі, коли з неба сипляться зірки. Криворівня, а перша письмова згадка про село припадає на середину ХVІІ століття, має у собі якусь неймовірну магію. Якщо потрапиш у її полон, то це вже назавжди. А ще тут можна знайти цікавих самобутніх літніх людей.
Криворівня – одне з найцікавіших і помітних українських сіл, описане відомими письменниками і змальоване художниками. Село, де «менше шуму, грому, біганини, яке напувало душу спокоєм, тихою красою», писав Іван Франко. Із 1901-го до 1914 років письменник творив і лікувався у Криворівні. В музеї імені Франка донині збереглося ліжко, на якому спав письменник, є лавка, годинник, столик того часу і топірець-бартка, подарований господарем Франкові. Письменник багато писав у Криворівні, мав свій улюблений камінь, на якому можна посидіти й нині.

Музей Франка щодня відвідують десятки туристів, а ще увагу привертає відновлена хата-ґражда, де режисер Сергій Параджанов знімав свій знаменитий фільм «Тіні забутих предків» і навіть закохався і просив руки місцевої гуцулки, але її батько заборонив доньці шлюб із відомим митцем. Є у Криворівні збудований музей першого українського президента Михайла Грушевського. У 1902 році він вперше, за порадою Франка, сюди приїхав на відпочинок. Але за кілька років заможний Грушевський купив собі віллу і земельну ділянку біля Чорного Черемоша. Будинок облаштували у гуцульському стилі. Протягом усього літа на віллу до Грушевських приїжджали українські митці, науковці, політики, діячі. Згодом Грушевський придбав іншу земельну ділянку і будинок, але ця садиба згоріла у роки Першої світової війни.
У Криворівні у 1719 році збудували церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Від того часу, вже три століття, храм ніколи не зачинявся, навіть у радянський період: гуцули не дозволили. Саме місцевий парох УГКЦ Олекса Волянський (1862-1941), сучасник Івана Франка, відкрив для української інтелігенції Криворівню. Священик писав до них про красу гірської природи, про село, «що розложилося в долині Черемошу, а довкруг оточене верхами гір, немов вінком».
Священик приймав у Криворівні у 1900 році митрополита Андрея Шептицького. Мешкав тоді ще єпископ Андрей Шептицький у «сонячній хаті», що збереглася донині на пагорбі, вище храму. Тоді ж митрополит написав свою працю «До моїх любих гуцулів» і був першим з єпископів, хто використав народний гуцульський діалект у спілкуванні з вірними. «Памнітайте в’одно: то, то, шо Вам дєдя тай неня лишили, то маєте своїм по смерті лишити. Тай тиму за життя мусите цего маєтку боронити тай нічко з него ни змарнувати», – писав Митрополит.
Наприкінці ХІХ-початку ХХ століть Криворівня була духовно-культурним осідком. Ця гарна місцевість з багатою природою, цілющими водами і повітрям виховала самобутніх особистостей, сильних духом. Серед них була незвичайна жінка Параска Плитка-Горицвіт, яка залишила 150 своїх рукописних і віддрукованих на машинці книжок, намалювала сотні ікон. У хаті Плитки-Горицвіт створили музей людини з самобутнім талантом. А це є ще одна культурна окраса села.
Сучасні львів’яни люблять відпочивати у Криворівні, проводити тут усе літо, як галичани сто літ тому. У селі є багато приватних садиб, де гуцули приймають людей. Одна з них це є Садиба у Зумера, де люблять відпочивати викладачі Львівського національного університету імені Івана Франка, гості з Львіввщини, Буковини, Галичини, Волині, зі східної та південної України, сім'ї з дітьми та просто веселі компанії. На території садиби побудовано великий дитяий майданччик, з гірками, гойдалками, вежами та хатинками для ігор, де люблять гратися діточки.
«Мені дуже подобається природа, самобутні люди, прості, гарні у спілкуванні. Свіже повітря і цілюща вода в джерелах, домашня їжа: бринза, сметана, гуслєнка, молоко, кулеша. Можна ходити горами, побути біля річки», – діляться враженнями гості.

Верховина та Криворівня

Щоб реально зрозуміти, що таке справжні Карпати, треба поїхати в самісіньке їхнє серце – Верховину. Саме тут, до цієї пори ще збереглась гуцульська говірка. Саме тут ще можна побачити Гуцульщину такою, якою вона була ще декілька десятиріч тому.

На в’їзді в селище Верховина Вас зустрічає надпис: «Жаб’є – столиця Гуцульщини». Саме так називався цей населений пункт в часи Івана Франка, який любив тут відпочивати. Півтора десятиліття письменник кожного літа навідувався в цю місцевість,  та насолоджувався місцевими краєвидами.

Сьогодні основним об’єктом, який відвідують туристи у Верховині є Музей етнографії та музичних інструментів Романа Кумлика. Треба відразу сказати, що Музей цей є приватним. Ним володіє сім’я Кумликів.  Засновник музею вже помер. Тому всіма справами завідує його дочка Наталя Гузак.

Особливість музею в тому, що в ньому зібрано велику колекцію гуцульських народних інструментів.  Тут можна не лише побачити ці інструменти, але і почути, як вони звучать. Кожна екскурсія в цьому музеї – окреме шоу, в якому туристи можуть почути різноманітні історії з життя колишніх та теперішніх гуцулів, їхні пісні та коломийки.

 Тут можна побачити скрипки-довбанки, зроблені з цільного шматка дерева. Окремий інтерес завжди виявляється до трембіти – автентичного гуцульського інструменту, який використовувався в дохристиянських обрядах. Пізніше трембіту використовували на весіллях, на похоронах та під час Коляди. Сьогодні трембіта є символом не лише Гуцульщини, але й всього Карпатського регіону. Виглядає трембіта так.

Музей Гуцульської магії (мольфарства). Екскурсовод розповідає туристам про легендарного мольфара Нечая, котрий помер у липні 2011 року, а прославився тим, що чи не першим продемонстрував своє уміння на публіці під час першого фестивалю «Червона рута», утримувати ясну сонячну погоду за допомогою магічних ритуалів. З того часу до нього приходило багато людей, які бажали вилікуватися від різних недуг або дізнатися своє майбутнє. Також розповідають про інших гуцульських магів, гадєрів і ворожбитів, про їхні непересічні вміння і таємниці.

Хата-стая. (Музей сирів - виготовлення сирів та бринзи). Хата-стая (сироварня) відкрита у 2014 р. Основною цікавинкою є спеціально облаштоване місце, "де молоко роблять", — так по-тутешньому кажуть про готування сиру. Для цього на подвір'ї з тильної сторони будинку розташований різний інвентар — від казанка над відкритим вогнем до різноманітних діжок, що необхідні для готування та зберігання овечого сиру.

  У самій хаті є коридор і дві кімнати з автентичними одягом та речами побутового вжитку. Найстарішою частиною будівлі є кімната з піччю, де зібрані вишиті сорочки та рушники, посуд (тарілки, глеки), килими тощо.

 Інша кімната — "Гуцульська світлиця" — пристосована для проведення майстер-класів: тут можна приготувати місцеві страви (наприклад, банош), послухати дримбу і спробувати ткацтва.

Музей Гуцульщини.  У Регіональному історико-краєзнавчому музеї Гуцульщини часто проводяться різного роду виставки. Тут виставляють свої експонати відомі художники, студенти Косівського інституту, викладачі... На сьогодні тут відкрито дві виставки картин та розгорнута фотовиставка. Фотовиставку під назвою "Поклик Чорногори" представляє В.Кобилюк (м.Верховина), яка дозволяє нам поринути у світ незабутньої природи карпатських гір. А власні картини представляє А.Репета (м.Косів) та А.Шинкарчук (м.Рибниця, республіка Придністров'я). Виставка картин проходить під назвою "Карпатські села". Крім цього у залах музею є і власні експонати: картини, книги, гуцульський одяг, інструменти, посуд...

Хата-музей кінофільму «Тіні забутих предків». Заснований музей у 2000 році. Основні напрями діяльності: перегляд стрічки та ознайомлення з історією знімання кінофільму «Тіні забутих предків». В музеї діють такі експозиції: з життя та творчості видатних людей; з побуту та етнографії; з історико-архітектурної спадщини. У цьому будинку під час зйомок кінофільму «Тіні забутих предків» (золоті медалі фестивалів «Південний хрест» та фестивалю в Салоніках, відзнака Британської кіноакадемії за кращий зарубіжний фільм) в 1963-1964 рр. жив режисер фільму Сергій Параджанов. Тут проводив час і творчий колектив фільму: оператор – Юрій Іллєнко, художник – Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші.

Верховина є гірськолижним курортом. Тому зимою сюди досить часто приїжджають туристи, з ціллю покатались на лижах, на санчатах, на сноубордах.

Тут працюють два гірськолижних підйомника.  На схилі гори Пушкар та схилі гори Запидки.

Перший схил знаходиться на території лікувально-оздоровчого комплексу «Верховина». Його довжина 380 метрів. При цьому перепад висот складає 72 метри. Середня крутизна схилу -18 градусів. Ширина траси вар’юється від 20 до 60 метрів. Не дуже крутий широкий схил та бугельний підйомник створюють хороші умови для лижників-початківців.

Інший схил має довжину 700 метрів та три повноцінних траси. Середня крутизна тут складає26 градусів. Є два бугельних підйомника. Цей варіант підходить для більш «просунутих» лижників.

Неподалік від Верховини, а саме на відстані 7 км, знаходиться село Криворівня. Село відоме своїми шикарними краєвидами.

Тут в свій час, відпочивали Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та багато інших відомих людей. А вони добре вміли розбиратись в хороших місцях відпочинку.

Однак, крім карпатських краєвидів та пінистого Чорного Черемошу, в Криворівні є ще цікаві об’єкти. Місцева архітектура спонукала режисерів вибрати саме ці місця для зйомок багатьох фільмів на Карпатську тематику. Наприклад,« Тіні забутих предків»,«Олекса Довбуш»,«Анничка» та інших.

Місцева автентична форма архітектури – гражда. Гражда – це стара гуцульська хата. В якійсь мірі, таку хату можна назвати прообразом фортеці. Адже, традиційно, в гражді не було ні одного зовнішнього вікна. Всі вікна виходили в закритий двір, огороджений стіною-парканом. Схематично гражда виглядала так.

Житловий будинок завжди будували в північній частині. А вікна завжди виходили на південь. Вхід в гражду був завжди один.  Сьогодні саме в Криворівні можна побачити справжню гражду 1750 року.

Дуже колоритно в цій місцевості проходить Різдво. Фактично різдвяний обряд гуцулів зберіг в собі максимально велику кількість моментів з давнього обрядового дохристиянського колядування.  Адже, колись колядування було святкуванням народження Коляди – одного з богів дохристиянського пантеону. Сьогодні колядники вдягають вишиванки, розшиті безрукавки, прикрашені кистями темно-бордові сердаки. Беруть із собою трембіту, скрипки.

Компанії колядників під час виступів розігрують цілі театральні сценки, в яких дивним чином переплелись євангельські сюжети, дохристиянські вірування та сучасні, деколи навіть політичні, мотиви. В будь-якому випадку, побачити все це варто. І чим швидше, тим краще. Адже час іде. І з кожним новим поколінням залишається все менше тих, хто підтримує такі традиції. Хоча їх починають відроджувати у деяких містах. Але краще побачити справжнє, автентичне. І побачити це можна лише на Гуцульщині у Криворіні.

Також музей Івана Франка. У музеї зберігаються меморіальні речі, якими користувався Франко: ліжко, на якому спав письменник, стілець на якому він сидів, столик, за яким працював, сіті для ловлі риби, гуцульська сокирка, подарована господарем хати, годинник який висів у господаря за життя Франка, лавка, на якій сиділи Франкові гості. Привертають увагу такі експонати, як тогочасний міксер, значно більший за сучасний та повністю зроблений з дерева, а також стіл, який був зокрема задіяний у зйомках фільму «Тіні забутих предків». У музеї також є крісло-розкладачка, на якому відпочивав Михайло Коцюбинський. Серед експонатів музею в Криворівні є також гуцульська піч, оздоблена кахлями роботи Олекси Бахматюка 1874 року.

Ще одна кімната в музеї присвячена видатній жительці села — Парасці Плитці-Горицвіт. Параска Плитка-Горицвіт — автор більш як 1000 рукописних та власноруч переплетених й ілюстрованих книг. Збереглася велика колекція ікон, що вона їх збирала. З часом планується відкрити окремий музей Параски Плитки-Горицвіт.

У музеї є кімната, в якій відтворено інтер'єр гуцульської оселі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Представлено гуцульський одяг, декоративно-ужиткові речі.

З нагоди 50-річчя заснування музею у 2010 році в Криворівні було проведено науково-практичну конференцію «Літературно-меморіальний музей Івана Франка як осередок культурно-мистецького життя Гуцульщини».

Під час святкування 150-річчя від дня народження Івана Франка відкрито виставковий зал музею, де експонуються роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Поруч з музеєм стоїть пам'ятник Каменяреві, відкритий у 1981 році, а також обеліск, виготовлений місцевим майстром І. Марусяком, з написом «Видатному українському письменникові Іванові Франкові».

За час існування музею його працівники організували понад 70 виставок на франкову тематику. У музеї проходять вечори, франківські читання, зустрічі, конференції.

Музей Михайла Грушевського. Музей-садиба знаходиться на присілку, де ще до початку Першої Світової війни мав свою віллу Михайло Грушевський, який згодом став першим Президентом України. Нажаль, вілла не збереглася – згоріла в 1917 р. У 2003 р. будинок був відтворений. У музеї представлено біографічні документи та світлини Михайла Грушевського, етнографічну збірку, предмети побуту початку ХХ ст. Музей є філією обласного краєзнавчого музею.

Музей Параски Плитки-Горицвіт. Хата-музей  створена на громадських засадах. Експозиція розташована в двох кімнатах, де жила і працювала письменниця, народний філософ, поетеса, художниця. У музеї представлені її особисті речі, картини, ікони, фотографії, статуетки, документальні відомості про життя і творчість. Авторські книги Плитки Горицвіт заслуговують особливої уваги. Це величезного розміру зошити-книги, в яких авторка рукою записувала свої вірші, малювала до них ілюстрації.  Аналогів такого ви, навряд, чи зустрічали. Про ці книги важко розказати - іх треба бачити на власні очі!

Параска Плитка-Горицвіт за своє мученицьке життя встигла не мало. 12 років вивчала російську мову в Колимських таборах. Написала і видала в одному примірнику більше 50 книг. Сама ілюструвала їх. Намалювала долю гуцулки більш як в 100 художніх творах. Створила майже в кожну хату святий образ, а три зайняли почесні місця в цервкі с. Криворівні. Зібрала і уклала в книги одним примірником пісні, звичаї, унікальний фольклорно-етнографічний матеріал по Гуцульщині. Ліпила скульптури з глини і гипсу. Намалювала серії картин-лубків з посвятами І. Франку, Л. Українці і Т. Шевченку, одна з цих серій зайняла почесне місце на Чернечій горі в Каневі в музеї Т.Г. Шевченка. Залишила після себе унікальну творчу спадщину.

Гора Писаний камінь. Писаний Камінь — геологічна пам’ятки природи місцевого значення, група мальовничих скель, яка розташована на висоті 1222м. Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів заввишки 2—3 м, і тягнуться ланцюгом (80 м.) на південний схід, переходячи у масивні моноліти заввишки до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину. Від села Криворівня підніматись треба 2 години хребтом або під’їхати машиною і залишиться 500м підйому та 15 хвилин прогулянки пішки – хребтом.

Свою назву Писаний Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев’ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені. Є легенда, якщо скаламутити воду в цих чашах, то піде дощ.

Гора Довбушові комори. Нескладний одноденний маршрут протяжністю 14 км. Маршрут веде до гори, яку гуцули називають Довбушанкою і кажуть що там є хвіртка на той світ. На хребті розташований своєрідний скельний коридор (каньйон) - геологічна пам'ятка природи місцевого значення, печери-підземелля, великі кам'яні глиби і скелі - продукт вивітрювання ямнецьких пісковиків. Тут за переказами старожилів часто переховувалися і навіть зимували карпатські месники - опришки під орудою ватажка Олекси  Довбуша. В підземеллях вони збудували собі підземні церкви.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці. У селі Криворівні Верховинського району Івано-Франківської області, в самім серці Українських Карпат, є церква Різдва Пресвятої Богородиці, перша згадка про яку датується 1719 роком і яка є пам’яткою архітектури державного значення. Особливість нашого храму в тому, що за ці три століття, незважаючи на всі випробування, він ніколи не був закритим і в ньому завжди звершувались Богослужіння. Свого часу тут молилися і відправляли служби Патріарх Володимир Романюк, митрополит Андрей Шептицький, фундатор „українських Афін” (так на початку ХХ століття називали Криворівню), парох села Алексій Волянський. Церковні відправи у Криворівні відвідували Іван Франко, Михайло Грушевський, Володимир Гнатюк, Яків Головацький та багато інших визначних постатей української культури.

Сьогодні Криворівня стала духовно-культурним центром Гуцульщини і збирає гостей не тільки з України, але й зі всього світу. Ті, хто відвідує нашу стареньку церкву, одностайно свідчать про особливу благодать Божу, яка вливається в серце і просвітляє розум молільника. Це найбільший дар, що його має Криворівня як надбання ревних молитв предків та їх нащадків. У храмі Різдва Богородиці часто збираються на спільну молитву за Україну і за світ віруючі різних християнських конфесій та навіть інших віросповідань.

Гора Ігрець. Ця гора мало де згадується, навіть на запитання – де вона знаходиться мало хто відповість. Піднімаючись з села Криворівня стежкою можно побачити все різноманіття лісного та гірського життя, побути на самоті на лоні природи. Почути співи птахів, побачити коло себе зайців чи білочок, їжаків чи інших цікавих лісових жителів. По дорозі до вершини ви назбираєте безліч грибів, ягід, горіхів. Велика кількість ожинників, земляники, афін та малинників. Склон насичений джерелами. Дуже багато побачите стежкою желобів для пиття води, як кажуть «чуркало». Тільки перед самою вершиною можно побачити справжню – єдину у світі жилу гуцульську хату Гражду. Цій хаті більше 100 років. У газдів можно купити холодного молока, бринзи, сиру. Піднявшись на хребет ви побачите не забутні краєвиди. У ваших ніг будуть всі відомі вершини: гора Копилаш – Писаний камінь, Довбушові комори – гора Синиці, Магурка, Чорногірський хребет та на горизонті два могутніх велетня Піп Іван та Говерла. Космач, Шепіт, Брустори, Снідавку, Верхній Ясенів, Буковець, Криворівня, Замагора, Верховина, Бистрець, Голови – це ще навіть не всі села які можна побачити з вершини гори.

«Гора хоч і не є дуже високою, але виглядає грізно і насуплено, тому здається, що йти до її верха будеш цілий день. Напевно, це через те, що гора досить стрімка, до того ж майже вся лиса, майже без лісу, який вигулькує посеред царинок та на шпилі гори невеличкими оазами. — Для чого йти на Ігрець? Саме через те, що на горі мало лісу, з вершини відкриваються незабутні краєвиди навколишніх гір… коли погода була досить тепла, а в горах не було туману і всі навколишні По-кутсько-Буковинські, Гринявські гори, Кострича і Чоногора і навіть Чивчини з Марамороськими відрогами виглядали десь внизу як розбурхані хвилі велетенського синього моря.» - так описували похід на г.Ігрець мандрівники з Косівщини.

Тільки з Ігреця можно побачити і Коломийський район і Вижницький, і Путильський, Косівьский та Надвірнянський, а також всі їхні гори. Гора Ігрець це є магічний центр Карпат.


Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС

Интернет реклама УБС
Туризм та відпочинок в Україні СПД Павлів і Ко. Активный отдых: Крым, Кавказ, Карпаты, Алтай. Походы, рафтинг, конные туры. Каталог туристических сайтов. Яндекс.Метрика